Технологія серцево-легеневої реанімації за Пітером Софаром (Великобританія)
І. Заходи по елементарній підтримці життя
Етап А (від англійського air way – шлях повітрю)- контроль і відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів:
надання потерпілому (хворому) фізіологічного положення на правому боці з рукою під щелепою;
тріада Софара: 1) максимальне перерозгинання голови в атлантоокципітальному з’єднанні; 2) утримання нижньої щелепи; 3) відкриття рота;
механічне виділення сторонніх тіл з дихальних шляхів (пальцем, відсмоктувачем);
надання хворому положення для проведення серцево-легеневої реанімації (максимальне розгинання голови дозаду, тверда горизонтальна основа, підняття на 25-30 градусів нижніх кінцівок).
Етап В (від англійського breath for victim – дихання для жертви): екстренна штучна вентиляція легень і оксигенація крові; методи: на догоспітальному етапі “рот в рот”, “рот в ніс”, “рот в рурку” (домагатися подвійного дихального об’єму) з частотою 12 вдохів за 1 хв. (1 вдох в 5 секунд); на початку СЛР – 3-5 глибоких вдохів. Ефективність: вільне роздування грудної клітки і синхронне передньої черевної стінки під час вдоху.
Етап С (від англійського circulation the blood – підтримка циркуляції крові) – відновлення мінімального кровотоку методами прямого і непрямого масажу серця з частотою 1 за 1 сек. (60 за 1 хв.) з притиском на висоті компресії на 0,5 сек.
Якщо реаніматолог один: на 2 вдохи 15 компресій грудної клітки. Якщо реанімують двоє, то домагатись, щоб вдох хворого співпадав з 5-ою компресією грудної клітки. Ефективність: звуження зіниць, поява пульсації на периферійних артеріях, зміна кольору шкіри і слизових (зникнення ціанозу).
ІІ. Заходи по відновленню самостійного кровообігу і стабілізації діяльності серцево-легеневої системи
Етап Г – медикаментозна та інфузійна терапія (не визначаючи механізму зупинки серцевої діяльності):
АДРЕНАЛІН 0,1% по 0,5 мг в 5-10 мл фізіологічного розчину кожні 5 хв.):
в/в через підключичну вену (якщо вона спунктована до початку СЛР) або в периферійні вени через флексульку;
краще: ендотрахеально або сублінгвально;
внутрішньосерцево не рекомендується (небезпека ураження лівої коронарної артерії і провідної системи серця).
АТРОПІН 0,1% 0,5-1,0 мл в 5 мл фізіологічного розчину 1 ммоль/кг, з подальшим введеням її по 0,5 ммоль/кг кожних 10 хв.;
ПРЕДНІЗОЛОН 30-60 мг;
КАЛЬЦІЮ ХЛОРИД – не вводиться !
Етап Д – діагностика виду (механізму) зупинки серця: асистолія, фібриляція (тонічна – дрібнохвильова, атонічна – великохвильова).
ДІАГНОЗ: асистолія. СЛР продовжується так само, як на етапі “Г” (адреналін), плюс електрокардіостимуляція (наприклад, ЧСЕКС).
ДІАГНОЗ: фібриляція атонічна. Застосовують кардіотоніки до переведення її у тонічну.
Етап Е – електроімпульсна терапія (дефібриляція, кардіоверсія).
ДІАГНОЗ: електромеханічна дисоціація – заходи ті ж, що й у випадку асистолії, тобто адреналін, преднізолон.
ІІІ. Пролонговані заходи або заходи для тривалого підтримання життя (церебральна реанімація)
Етап Ж – встановлення причини зупинки серця і з’ясування можливості і доцільності подальшої СЛР (уремія, термінальна стадія раку, масивна травма черепа, при якій життя неможливе). Вирішується проблема евтаназії. В разі прийняття рішення про дальшу боротьбу за життя жертви – починається церебральна реанімація плюс лікування в рамках основного захворювання.
Етап З – церебральна реанімація: правило 5-ти “г”:
Гіпертензія – домагатися, щоб АТ був на 20-30% вищим від вихідного рівня, тобто добиватись, щоб середній АТ (сума діастолічного і 1/3 пульсового АТ) дорівнював 100-120 мм рт. ст. ДОФАМІН пстійно в/в краплинно, краще через апарат "LINEOMAT”;
Гіпервентиляція (ШВЛ);
Гепаринізація (профілактика ДВЗ-синдрому) – по 5000 ОД гепарину кожні 4 години в/в краплинно або через "LINEOMAT” постійно упродовж доби (24000 ОД/добу);
Гемодилюція (поліпшення реологічних властивостей крові, контроль: гематокрит до 30-32, ПЕРФТОРАН в/в краплинно 1000-1200 мл;
Гіпотермія (в разі невідновлення...
